Цією публікацією я відкрию рубрику про те, як взагалі з’являються ігрові продукти. Ми всі прекрасно розуміємо (або зрозуміємо, хто ще не встиг), що ніщо не береться з нічого. І якщо зорі на небі запалюються, то це точно комусь треба.
Сьогодні — історія про виникнення ідеї, народження продукту та його видавництво. Мова йтиме про перший випуск покерних карт з додатковим змістом — «54 професії ХХІ століття». Тут і натяк — можуть згодом вийти і наступні випуски на інші теми.
Дитинстсво (зненацька)
Якось з самого дитинства в моєму житті були присутні гральні карти. Простих ігор мене навчили старші друзі та старші брати (дурень, перевідний дурень, в короля і ще в якийсь різновид покеру, який мало схожий на класичний покер), складніших (в тисячу, деберц, преферанс) мене вчили вже батьки і університетське середовище. Вдома, на канікулах і навіть у декого в гостях — карти були присутні постійно як невід’ємна частина дозвілля.
Що цікаво, все це зовсім не зробило мене азартною людиною… воно десь якось по-іншому відбувається. Треба буде, при нагоді, дослідити.
Так от, карти — це якась така річ, яка завжди має бути в хаті. І бажано щоб 2-3 колоди, бо ж вічно якийсь «валет» кудись та й подінеться.
Колись, коли все було в дефіциті, хороші гральні карти теж важко було знайти. Пізніше вони ніби й з’явились, але часто в такому ганебному поліграфічному виконанні, що навіть 10 гривень було шкода за таке платити (одноразові такі, продаються на заправках).
Осяяння (по-іншому — ніяк)
І тут мене осінило — що це я за такий ігророзробник, що не маю своїх гральних карт на щодень. Так виникла ідея — сувенірні карти від Світу Громад. В першу чергу для себе, а якщо хтось ще купить — теж норм.
Почались пошуки формату.
Спочатку в мене виникла ідея щоб колода була присвячен якійсь тематиці. Тобто, щоб кожна карта несла якісь додаткові знання. Хоча б у форматі корисих чисел чи понять. І так як питання профоорієнтації мене турбує не тільки з огляду на перспективи розвитку України, а й тому, що донька підростає, то я і подумав про професії, які набувають популярності і точно будуть затребуваними і фінансово цікавими у найближчі десятиліття.
Пізніше, Саша Башняк (наш дизайнер) десь надибав зразок того, як можна додатковий контент красиво і зручно вписати в гральну карту.
А потім Тарас Тимчук нагадав, що в нас жеж є WOC [online], то чому б не розширити назву цікавої профсії не менш цікавим домашнім завданням для глибшого занурення. І відразу (совпадєніє) заангажував Дар’ю Кутову, яка погодилась засісти за повноцінний навчальний курс. І закрутилось…
Виробництво (ніщо не здатне зупинити ідею, час якої настав — навіть поліграфісти)
Добре, що цей проект став саме таким, яким він став. Стільки вивчених уроків на квадратний метр настінного календаря в мене не було ніколи.
Пристібаємося і вперед по колах виробничого пекла (ми їхали не пристебнутими):
Коло 1. Автоматизація навчального курсу.
WOC [online] на той час передбачав лише ручну перевірку усіх домашніх завдань. Парктично усі наші он-лайн курси є рефлексивними і не дуже піддаються автоматизації (нам так деколи здається). Що ж таке автоматизація перевірки ДЗ — це тести. Так от, довелось допилювати модуль тестування. А допилювати щось на інтернет-ресурсі, який вже не так щоб і маленький — це дуже доросле рішення і не миттєве вирішення.
Урок: оцінюй усі взаємозв’язки, в екосистемних продуктах їх може бути багато.
Коло 2. Власне сам курс.
54 професі з домашніми завданнями та тестами — не знаю як Дар’я це зробила за якісь 2 місяці. Але зробила.
Урок: хороший контент — це круто, складно і довго.
Коло 3. Дизайн.
Звіно, хотілось чогось свого. І не лише своїх «дам», «королів», «тузів» і, вічно пропадаючих, «валетів». Захотілось і свого виконання мастей. Ну бо як жеж…
Урок: якщо проект разовий, то зазвичай краще взяти щось готове зі стоку… навіть платне.
Коло 4. Щось вони довго…
На третьому місяці розробки я почав відчувати, що наш підрядник і древній партнер компанія «Тенета» щось дуже довго не може порахувати вартість виробництва. Почали розбиратись.
Урок: навіть найкращим партнерам потрібно деколи допомагати, бо через свій перфекціонізм вони можуть затягнути строки.
Коло 5. Папір і полум’яний привіт усім еко-активістам.
А трапилось ось що. Країну (і світ) накрила паперова криза. За свідченнями поліграфістів — вся паперова галузь масово перелаштувалась на виробництво обгорткового паперу. Пакетики ж позабороняли. Може і не правда, але поки спростування цієї гіпотези я не зустрічав.
А для карт потрібен дуже специфічний трислойний папір з графітовим слоєм. Щоб не просвічувався, був еластичним, мав спеціальну фактуру (для гарантованого скользіння) і при цьому ще й витримував багатократні тасування, згинання і мацання руками різного рівня спітнілості та помитості.
Урок: у складному глобальному світі різкі рухи в одному місці можуть викликати серйозні проблеми в іншому. Потрібно відстежувати глобальні тенденції
Коло 6. Один у полі воїн.
Хвала Роял Флешу — в Україні є один виробник, який спеціалізується саме на покерних картах і успішно виробляє їх на американський ринок (при нагоді попрошу в Романа інтерв’ю — їй’бо має що розказати).
Урок: напевне, було б правильно подивитись ще на самому старті — чи в Україні, в принципі є хтось, хто щось таке на потрібному рівні виробляє.
Коло 7. Строки.
Коли виробник один, то що? Правильно, черга!
Урок: в проектах у вузьких виробничих нішах звичні строки потрібно відразу множити на 2 або на 3…
Коло 8. Війна.
Війна застала наші карти десь за 2-3 дні до виходу з друку.
Урок: до війни не можна бути готовим.
Коло 9. Щось тре’ робити.
На щастя, Роман зібрав сили, людей і друкарські станки і таки довів діло до фінішу.
Урок: потрібно намагатись знайомитись із партнерами, підрядниками ближче. Це як правило дуже цікаві і круті люди.
Так невимушено, «просто» гральні карти перетворились у виробничий проект тривалістю в 10 (десять!!!) місяців.
🤌 Якщо ви дочитали досюди і ще не вирішили замовити колоду-дві собі і ще кілька на подарунки — я просто не розумію, що ви за людина така 😉
P.S. Краш-тест.
Ось вже два місяці я мацаю одну й ту ж колоду своїми руками, різного рівня спітнілості та помитості. Щодня, бодай 10-15 хвилин, просто тасую, мну чи розкладаю пасьянси. Якщо випадає потреба бути присутнім на якійсь не надто веселій зумстрічі — тасую протям усієї зумстрічі. Результатом я задоволений. Нижче фото колоди після двох місяців щоденного і не надто бережливого використання.
P.P.S. Серіал.
Тепер ви розумієте, що я не можу не любити цей продукт 😉
Навіть присвятив йому комікс-серіал. Перший епізод вийшов минулого тижня. Другий — буде завтра (вже майже готовий).