Сьогоднішнє відео для роздумів теж прямо не стосується сфери ігор та ігрофікації. Воно про про сферу знань, яка, в тому числі, формувала і формує мене як спеціаліста у своїй сфері і впливає на мої щоденні поведінкові звички та установки.
Тож, чи захоплюєтесь ви психолінгвістикою так як захоплююсь нею я? 😉
Спочатку, в університеті, я повірив викладачам, що мова – це один з найфундаментальніших фундаментів людського буття. Згодом, ця віра перетворилась в розуміння механізмів та принципів як це працює. Стало значно легше розуміти людей або змирятись із неможливістю когось зрозуміти в принципі.
Ще до війни, після двох років ковідного шуму, я щораз частіше почав відмічати не зовсім, як мені здавалось, коректну реакцію дуже різних людей на дуже різні повідомлення. Зараз, в умовах війни, таких випадків просто навалом. Окремі слова чіпляють людей сильніше за інші і багато хто, вже не в змозі бачити зміст написаного цілого, оперуючи своїм ставленням до окремого шматка тексту.
🗝 Поділюсь тут одним трюком, яким давно сам користуюсь. Якщо хтось мені зачитує якесь повідомлення з месенджера, пошти чи інших фейсбуків, я перепитую (якщо повідомлення мені, то перепитую себе), чому ви вирішили, що повідомлення було написане саме з такою інтонацією? 😉
Підозрюю, що онлайнифікація життя й роботи та перехід від способів комунікації, які містять невербальні елементи до текстової (від офлайну та телефонних розмов до месенджерів) круто послабили і продовжують послаблювати наші комунікативні навички та здібності. І, очевидно, відеозв’язок компенсує все це лише частково.
Offline is the new luxury, писали ми, коли це ще не було мейнстрімом. Потрібно частіше зустрічатись!
Отак легко і невимушено ми переходимо від лінгвістики до заклику грати будь-які настільні ігри за будь-якої можливості. Як мінімум, щоб не втратити вміння розуміти інших людей 😉
🎬 А для ілюстрації черговий виступ на TED, який я люблю періодично переглядати (тривалість 14 хвилин):
🟦 Щоб не пропустити нові публікації – підписуйтесь на телеграм-канал Game It.