Так трапилось, що з Богданом Вельганом ми незримо знайомі вже добрих п’ять років і навіть, на якомусь заході, перетинались фізично, але не мали достатньо часу щоб поговорити про усіляке. Час-від-часу виникають якісь, ледь відчутні, ідеї для співпраці, які поки теж не матеріалізувались.
У січні цього року я почав потроху розпитувати різних виробників та розробників настільних ігор про можливість організуватись літом на невеличкий камерний з’їзд. Поки ніхто відмовлявся. Та почалась війна і плани стали виглядати дещо складнішими до реалізації.
Але з чогось треба починати. Тому сьогодні публікую інтерв’ю з Богданом, про історію виникнення його ігрової розробки, про саму гру, як її використовують і що чекати далі.
– Для ритуального початку таке формальне питання — як правильно вас називати, автор гри «Життя як проєкт» чи учасник авторського колективу і чим ви взагалі зараз займаєтесь?
– Почати, мабуть варто з самої ідеї. Власне, я точно є автором ідеї цієї гри і співрозробник гри як такої. Хтось займався контентом, хтось механікою, хтось друком. Тому насправді – це велика командна робота. А займаюсь зараз, можна сказати двома речами: фасилітацією та мовними перекладами.
– Чи змінилось щось у вашій сфері після 24 лютого і якщо так, то що?
– У сфері перекладів з’явились теми, які пов’язані з військовим обладнанням, зброєю. З’явилось багато замовлень на переклад інформації для наших громадян, які виїхали за кордон щодо різних питань як там можна дати собі раду.
Щодо фасилітації, то її трохи поменшало. Але дуже класно, що у нас був такий ковід, була пандемія і в якийсь момент у нас фасилітація перейшла повністю в онлайн. І ці навички зараз допомагають працювати в якості фасилітатора. Крім того, пандемійних обмежень зараз вже нема, то й офлайнові заходи повертаються.
Тож в моєму контексті, дві сфери, в яких я працюю дають забезпечення якоїсь стійкості.
– Повертаючись до ігор, ви взагалі граєте в ігри? Навряд чи ідея створення гри може прийти людині, яка в ігри не грає.
– Я можна сказати такий стриманий ігроман. Дуже хочеться багато ігор зіграти але не завжди на них є час і не завжди можна зібрати компанію.
– Можна у відео ігри, онлайн?
– Тут така справа, що внаслідок карантинних обмежень, дуже багато всього перейшло в екрани, закупівлі, доставки, спілкування. Все життя звелось до екранів. Тому якщо грати, то вже краще в настільні. Це якраз їхня перевага в сучасному світі, що вони відволікають від екранів.
– Є певний перелік питань, які нам обов’язково задають про нашу гру Світ Громад, то я вам теж їх задам. Як виникла ідея, як ви до цього прийшли?
– Ідея зародилась в такій тусовці людей, які згодом заснували громадську організацію «Інша освіта». В нас була програма розрахована на молодь «Майстерня громадянської освіти». Суть її була в тому, що молоді люди потрапляють на вступний семінар, на якусь із суспільно важливих тем: екологія, права людини чи гендерні питання тощо. І після цього вони мають змогу подати заявку на невеличкий проект, який вони хочуть реалізувати в своєму оточенні. Тематика не мала значення, головна ідея цієї майстерні була – розвиток навичок в молоді планування, реалізації проектів, лідерства і впровадження змін у своєму оточенні.
Через те, що це були молоді люди, які переважно ще ніколи нічого такого не робили у своєму житті. Відповідно, вони часто стикаються з такими питаннями як планування, тайм-менеджмент, діаграма Ганта, матриця Ейзенхауера. І це спочатку звучало для них дуже абстрактно і незрозуміло. І ніби-то все ок, але дуже часто проекти в результаті не реалізовувались через огріхи у плануванні. Особливо в контексті того, що окрім самого проекту ще є зовнішній світ і особисте життя і це теж впливає.
Я працював як фасилітатор і тренер з проєктного менеджменту в цій програмі і виникла ідея якось приземлити цей процес планування та визначення пріоритетів. Мені довелося зіграти схожу гру, і ми вирішили зробити свою, в якій додатково, крім особистого життя, ще з’являється рівень спільного проекту. І там трапляються різні речі: брак фінансування, халепи, потреби в зустрічах та прийнятті рішень. І головним завданням гри під час наших тренінгів з проектного менеджменту, тайм-менеджменту було якось матеріалізувати, візуалізувати для наших учасників процес планування. В грі учасники проживають увесь досвід реалізації проекту за 4-5 годин і потім можуть під час реалізації вже реального проекту використати цей досвід.
– Тобто це симуляційна освітня стратегія по суті?
– Так.
– Дуже цікаво, що ідея розробки такої гри виникла спонтанно а не сплановано.
– Хороші ідеї часто виникають спонтанно!
– Я чому на цьому акцентую увагу, просто, як на мене, в самій назві гри «Життя як проєкт» закладено деяку суперечність як для сучасного світу. Бо що не день, то нічого не спроектуєш. Тому зараз все це схоже більше на «життя як еджайл».
– В сучасному світі, так, можна було б і так назвати. Світ, на жаль, так швидко змінюється, що в нас частина контенту в грі вже втратила свою актуальність. Наприклад, випадає завдання гравцеві «розплутати навушники». Сучасна молодь часто не розуміє, про що йдеться, адже багато-хто користується безпровідними навушниками.
– Ще одне питання з частих – де і як можна купити?
– Можна купити на сторінці у Фейсбуці, можна купити через мене. Наші контакти є на сайті «Іншої освіти». Правда, саме на зараз, готових ігор на складі немає.
– Чи є плани щодо додруку чи перевипуску?
– Чітких планів поки немає. Є рішення, що ми точно будемо додруковувати але думаємо про те в якому форматі. На скільки і що будемо змінювати, вдосконалювати, актуалізовувати контент. Наразі працює можливість оренди. В принципі, якщо ви хочете познайомитись з грою, то у Львові, Івано-Франківську, в Києві можна звернутись і домовитись про демонстраційну ігрову сесію. Бо, так склалось, що купують як правило ті, хто вже грав собі або комусь.
– Ви згадали, що на вашу розробку мала вплив якась інша гра, чи можете її згадати?
– Так, гра називається «Time mentor». Я купував її російською але було видно що то переклад з англійської. Тому мабуть це якась американська чи європейська розробка. Є ще схожа «Life mentor».
– Ще таке питання, яке нам часто здають – на скільки в грі важко розібратись самому?
– Залежить від ігрового досвіду людини. Якщо є хоча б мінімальне розуміння як працюють такі ігри – то можна спокійно розібратись. Для тих, хто не має такого досвіду, то ми зазвичай рекомендуємо спочатку зіграти з кимось, хто вже грав і розібрався і побачити чи воно вам підходить чи ні.
Я коли проводжу ігрову сесію починаю з того, що гра комплексна, не проста як і наше життя. Ми ж вчимось правил життя десь перші 20 років. Хтось довше. А в сучасному світі правила постійно змінюються, то ще потрібно вчитись адаптуватися. Але поступово-поступово все стане зрозуміло.
– Чи проводите ви якесь спеціалізоване навчання для людей, які б хотіли використовувати гру в якості фасилітатора?
– Ми не планували так розвивати цей продукт. Ми її розробляли для своїх потреб. А згодом нас просто почали запитувати про неї. І ми час від часу її додруковували. Хоча я розумію в цьому бізнес-модель, яку можна розвивати. Цікаво тут те, що трапляються люди, які використовують «Життя як проєкт» зовсім не так як ми загадували. Наприклад є психологи, які працюють із підлітками і аналізують дії гравців з точки зору аналізу вибору, який вони роблять в ігрових ситуаціях.
Як правило люди в грі діють так як і в реальному житті. Обирають такі ж пріоритети, сфери діяльності. І це хороший інструмент для самоаналізу щоб зрозуміти себе.
– Чи робили ви якісь заміри, як люди грають, які наслідки отримують?
– За нашим дослідженням, то в більшості, так як ми і планували так і використовують – для розвитку навичок з планування, тайм-менеджменту, визначення пріоритетів.
– Я бачив на фото, що люди за столами виглядають дуже зосередженими. Десь схоже по динаміці на гру «Cash flow».
– У грі, справді, потрібно трішки робити розрахунків і зосереджено думати. Бо потрібно планувати, зважати на нові обставини, які постійно виникають, рахувати гроші, рахувати свою ефективність після кожного прожитого ігрового тижня.
– А можете в п’ять-десять речень описати саму ігрову механіку? Хто і як перемагає? Яка ціль?
– Наша ціль, як розробників, була просто натренувати людей. Але в грі має бути якийсь переможець. І тут можна підходити досить гнучко. Наприклад можна грати на найвищу ефективність, яка рахується за кількістю зроблених справ.
Можна грати на ціль у житті. Ви обираєте якусь сферу життя і по ігровому колесу життєвого балансу, досягнувши своєї цілі – святкуєте перемогу. Наприклад, ваша ціль – здоров’я. Отже вам треба більше планувати справ, що стосуються збереження і розвитку здоров’я.
Можна грати на ідеальний баланс. До речі, саме так багато хто хоче грати. Єдине, що тут не завжди можна оцінити, в кого ідеально вийшов остаточний баланс.
А можна грати на гроші. Хто більше заробив – той переміг.
– І чи я правильно розумію, що ключовим ресурсом у грі є час?
– Так, час і показник ефективності. Якщо ж говорити про механіку, то на ігровому полі ви побачите циферблат, який розбитий на 24 години. 7 годин на добу ви маєте спати, бо якщо спите менше – падає ефективність. Можна грати з єдиним часом для всіх, тоді всі живуть в одному ігровому ритмі. А можна індивідуально, тоді кожен сам у своєму темпі.
Протягом ігрового дня у вас з’являються різні справи, які вам потрібно виконувати або є справи, які ви самостійно собі обираєте на день чи впродовж дня. І от тут якось маєте балансувати в межах доступного часу щоб нарощувати свою ефективність.
– Наостанок, мабуть варто запитати у вас, коли нам варто чекати наступного накладу?
– Поки рішення немає про чіткі строки. Але підписуйтесь на нас у Фейсбуці, як тільки буде рішення про строки друку, думаю, ми відразу оголосимо і про попередні продажі.
– Дякую за ваш час.
– Нема за що, сподіваюсь ідея про те щоб зібрати людей, які займаються розробкою таких от освітніх ігор, на якусь професійну конференцію теж буде втіленою.
– Можливо на осінь, принаймні в офлайновому форматі щось і організуємо. Як то кажуть – не перемикайтесь.
– До зустрічі.
Корисні лінки у Facebook:
- Богдан Вельган
- Життя як проєкт (фото у публікації звідси)
- ГО «Інша Освіта»