Архітектор Крістофер Александер усе життя вивчав питання: чому деякі місця (або речі) відчуваються особливо живими, затишними, природними? У книзі The Timeless Way of Building він описує феномен, який називає «безіменною якістю» (nameless quality). Це щось інтуїтивно впізнаване, але важко піддається точному визначенню.
Ось кілька ознак такої якості:
▫️ Простір чи річ відчувається живою.
▫️ Відчуття цілісності: нічого не бракує, усе на своєму місці.
▫️ Зручність і приємність перебування.
▫️ Вільність, природність — нічого не тисне.
▫️ Точність — усе так, як має бути, без зайвого або випадкового.
▫️ Відсутність его — все пов’язано з чимось більшим, ніж просто окремий предмет чи місце.
▫️ Вічність — здається, що це завжди існувало і завжди існуватиме.
▫️ Відсутність внутрішніх протиріч — усе служить своїй меті, ніщо не суперечить іншому.
Чому це важливо для ігор?
Будь-яка внутрішня суперечність у грі знищує її чарівність: якщо гра має бути веселою, але насправді дратує — це протиріччя. Якщо механіка обіцяє свободу, а гравець постійно стикається з обмеженнями — це теж протиріччя.
Завдання ігродизайнера — помічати й усувати такі суперечності. Александер наголошує: лише через ітерації та спостереження за тим, як люди насправді користуються продуктом, можна досягти ідеалу. Як у його класичному прикладі з доріжками між будівлями: спочатку посадіть траву, подивіться, де люди протопчуть стежки, а вже потім кладіть плитку (є продовження цього прикладу, коли вночі забудовник випускає спеціальних людей, які протоптують необхідні доріжки… але це вже інша історія).
🔍 Лінза #92: Внутрішні Протиріччя
Щоб виявити й усунути протиріччя у грі, задайте собі ці питання:
— Яка головна мета моєї гри?
— Які цілі мають окремі підсистеми (механіки, режими, сценарії) у грі?
— Чи є у грі (або її частинах) щось, що суперечить цим цілям?
— Як я можу це змінити, щоб протиріччя зникли?
Попередня Лінза #91: https://gameit.tech/lenses-91/
P.S. Публікації в телеграм-каналі з’являються швидше, тут лише архів найважливішого. Телеграм проекту: Game It