Тип балансу 10: Свобода проти контрольованого ігрового досвіду.
Іри, по суті, є інтерактивним заняттям, і суть інтерактивності – віддати гравцям контрольоване або повністю вільне здобуття ігрового досвіду. Але на скільки контрольованим має бути просування по грі? Надто багато свободи може перетворити гру на нудну симуляцію реального життя, а гра має бути (в ідеалі) цікавішою за життя. Тож варто прибрати більше всього, що спричинить нудьгу, рутинні дії та дії, які ні на що не впливають. Кожен ігродизайнер має вирішити цю не просту дилему – де давати гравцям свободу і скільки свободи давати.
🔎 Лінза #47-А. Свобода і контроль.
У книзі Джессі Шелла не сформульовано жодної лінзи для того щоб сфокусуватись на аспекті свободи так контролю. Тож спробуємо й тут сформулювати свої запитання, які дозволять сфокусуватись на цій темі:
– Чи всі дії гравців під час гри можуть до чогось призвести? Чи є дії, які ні на що не впливають? Якщо такі дії прибрати, то чи стане гра динамічнішою та цікавішою?
– Чи гра планомірно веде гравців по сюжету? Якщо гравці гратимуть вдруге, чи сюжет буде той самий? Чи є інтерес грати вдруге? А вдесяте?
– Які спекти в здобутті ігрового досвіду контролює сама гра? А що залежить від гравців?
– Чи вірний ви обрали баланс між свободою та контролем? Якщо його змінити в якусь із сторін, то чи стане гра цікавішою?
У іграх не так просто створити цікавий відкритий світ. Часто розробники в якості рішення поєднують лінійність (контроль) основного сюжету та необов’язковість (свободу) побічних квестів (сайд-квести). Зрештою, навіть в досить лінійних іграх, якщо сюжет цікавий та захопливий – грати буде цікаво, нехай навіть один раз. Приклад, який спадає на думку першим – ігри світу Horizon, в якій побічні квести досить одноманітні, але основний сюжет неймовірний і не відпускає до кінця.
Попередня Лінза #46-A: https://gameit.tech/lenses-46a/
P.S. Публікації в телеграм-каналі з’являються швидше, тут лише архів найважливішого. Телеграм проекту: Game It