Думав, отак візьму і однією публікаціює випишу все, що знаю і що познаходив на тему продуктивного впровадження ігрофікації в робочому середовищі (на робочих місцях, в корпоративних командах, в робочому просторі). Так от, однією публікацією не вийде ;).
Для початку, вашій увазі, не вичерпна підбірка інструментів. Якісь вам будуть до болю знайомі, якісь, можливо, геть свіжі. А в наступних публікаціях розберемо те, на що саме впливає ігрофікація на робочому місці, які несе ризики і як краще це все реалізовувати на практиці (алгоритм).
1. Дошка пошани.
Думаю усі, хто старші за 35 років мають пам’ятати такий атрибут радянських часів — різних розмірів та ваги. Насправді, використовується й досі. Що мене дивувало — ніколи, на жодній дошці пошани, я не зустрічав, хоча б дрібним шрифтом, написані критерії, за якими усі ці люди сюди потрапили.
2. Працівник тижня, продавець місяця і так далі…
Сучаснаіша і гручкіша варіація дошки пошани. Часто можна зустріти в торгівельних мережах. Сподіваюсь цим людям, за демонстрацію їхніх (часто не найкращих) фото хоча б доплачують якусь премію. З іншої сторони, я б не радив такі відзнаки чіпляти в загальному доступі — прекрасний інструмент для виялення і зманювання кращих працівників конкурентами.
І взагалі, щось не пригадаю жодної дошки пошани, на якій хотілось би побачити своє фото. Можливо цей інстурмент можна якось покращити: за рахунок дизайну або прозорості потрапляння. Як варіант — було б цікавіше, щоб чіпляння когось на таку дошку йшло в поєднанні з подарунком на професійну фотосесію.
3. Грамота.
Ще один пережиток з минулого, який досі активно використовується. Нічого не маю проти грамот як відзнаки, крім одного — дизайн популярних шаблонів. Він, як правило, стандартний і, будемо чесними, страшненький. І наче відзначили, але так щоб це повісити на стіну — не естетично, викинути — шкода. От і валяються десь…
4. Подяка.
Дизайн той самий — проблеми теж. Але я бував в кабінетах, де всі стіни обліплені грамотами та подяками. Буду сподіватись, що люди, які їх отримали — реально це заслужили і цінність кожного такого листа паперу на стіні не оцінюють з точки зору естетики. Для них — це спогади про витрачену енергію та здійснені звершення (тут без сарказму).
Цікаво, на скільки великий ринок таких бланків в Україні? А якщо взяти і з хорошим дизайнером зваяти 10-20 сучасних шаблонів? Ідея для старт-апу… Може хтось би вклався?
5. Сертифікат.
Тут все значно веселіше і цікавіше. Як правило, сертифікати засвідчують пройдене навчання або здобуття якогось призового місця на професійному змаганні. Особливо шануються в сфері послуг (салони краси, перукарні, масажні кабінети, приватна медицина тощо). А якщо сертифікат міжнародний — ну то це зовсім джек-пот. І, якщо чесно, я звертаю на них увагу як клієнт. Для мене це ознака розвитку людини, до якої я прийшов на послуги.
Мені колись вручили сертифікат (гарний в рамці під склом) за те, що я на якійсь виставці презентував послуги компанії, в якій працював. Дуже дивне досягнення…
6. Кубок.
За аналогією із спортивними змаганнями, кубок, здебільшого, — це: а) про змагання, б) про командне змагання. Бувають двох видів — звичайні (отримав і стоїть у шафі з нагородами) та перехідні (отримав і маєш тримати марку щоб у наступній ітерації змагань кубок не перейшов іншій команді). Команди можуть змагатись за залучення клієнтів, виготовлення більшої кількості продукції чи за відсутність порушень правил внутрішнього трудового розпорядку, наприклад.
7. Медаль.
По логіці схоже на кубок, тільки більш індивідуальне. Часто команді дають кубок, а кожному учаснику команди — медальку на пам’ять.
8. Лист подяки батькам.
Не знаю, як воно сприймається зі сторони. Та я бачив гамму емоцій, яку переживають батьки, яким приходить лист від роботодавця їхньої дитини про те, що дитина — молодець. Батьки ж здогадуються — все це не просто так, а через їхнє правильне виховання і недоспані ночі, ага? 😉
9. Значки, сувенірні монети чи жетони.
З того, що зустрічав, такими штуками, здебільшого, відзначають якусь віху в історії компанії (нам 50 років) або віху в історії працівника компанії (25 років в компанії). Найбільш успішні можуть дозволити собі виконання з дорогоцінних металів, таким чином, це ще й премія, якщо раптом що. В американських фірмах, в групах взаємної підтримки, такі строкові жетони видають за якісь періоди утримання від причини потрапляння в цю групу.
10. Наліпки.
В корпоративному секторі не зустрічав, поки. Але стікер-паки зараз штука ходова, тому не здивуюсь, якщо хтось з їх допомогою ігрофікує якісь мікродосягнення у своїй команді. Буду вдячний за приклади та наводки.
11. Ієрархічні звання.
Використовуються в мережевому маркетингу. Усілякі там сапфірові, діамантові й інші рубінові лідери.
12. Миттєві відзнаки на робочому місці для закріплення продуктивної моделі поведінки.
Може бути що завгодно: пляшка пива, шоколадка чи квиток на концерт. Головне тут — миттєвість вручення за виявлене досягнення чи ідеальне і продуктивне відтворення бажаної моделі поведінки.
13. Турнірні таблиці.
Я б сказав, що це дошка пошани здорової людини. Для конструювання таблиці повинні бути прозорі правила, зрозуміла усім учасникам схема нарахування залікових балів (по яких рангуються учасники), можливість перевірити правильність нарахування балів та прогнозованість в їх отриманні (я точно знаю, що якщо зберу за зміну 10 відер полуниці — отримаю 100 балів). Один із найдревніших відомих прикладів ігрофікації — командні турнірні таблиці на будові Єгипетських пірамід (переможцям, наче, давали трохи більше їсти).
14. Лотереї та різні розіграші.
Добре йдуть у поєднанні з ще чимось. Наприклад, митєвими відзнаками можуть бути якраз отакі лотерейні квитки, які раз в тиждень чи місяць беруть участь в розіграші призів. Важливо, що такиі речі краще робити в тих сферах професійної мотивації, які, відносно, легко здобуваються усіма працівниками, не залежно від стажу (наприклад за регулярне дотримання дедлайнів). Бо може виникнути ситуація, що хтось довго і важко працював, а лотерею виграв інший — просто повезло.
15. Вікторини та тести.
Добре для: інтеграції новачків, додаткового професійного навчання, підтримання командного духу та розвитку корпоративної культури.
16. Трекінг прогресу по ключових етапах.
Для новачків, наприклад, це може бути якийсь варіант залікової книжки, по професійній адаптації та командній інтеграції. Для «старічків» — чек-лісти досягнень на шляху до кар’єрного підвищення.
17. Рівень (кваліфікації).
Сам практикував колись у комерційному відділі. Чим більше досвіду і навичок у менеджера з продажу — тим вищий в нього рівень. Чим вищий рівень — тим вищий план продажів, вищий відсоток винагороди, тим кращих клієнтів передають із вхідних маркетингових каналів.
18. Корпоративна валюта.
Частий спосіб використання залікових балів за професійні досягнення. Це, і справді, може бути реалізовано в формі монет чи купюр. Головне тут — можливість за ці здобутки прикупити собі щось в корпоративному магазині. Наприклад мерч: футболочки, кружки, толстовки чи ще щось з логотипом рідної компанії.
19. Корпоративний тоталізатор.
Робили ми колись таке в комерційному відділі — організували повноцінні ставки на менеджерів з продажу: виконає чи не виконає тижневий план. При всій неоднозначності ідеї результат був класним. По-переше, було весело (ігрофікація без фану — це не ігрофікація). По-друге, працівники інших відділів краще зрозуміли вагу роботи корпоративного авангарду — продажників. По-третє, в продажі включились усі: менеджери — бо це їхня робота, інші працівники — бо треба щоб «свій” переміг».
20. Відлік днів.
Наприклад, від старту чогось важливого — проекту Game It вже 21 день. Або зворотний відлік до чогось важливого — до новорічного корпоративу ще 187 днів. Або, дещо тривожний варіант — 243 дні без травм на виробництві (щось давненько нічого не траплялось… стає тривожно).
⚠️ Щоб доповнити перелік (чи просто стежити за новими публікаціями на тему) — переходьте у наш телеграм-канал Game It (https://t.me/gameittech), підписуйтесь і в коментарях до цього посту можете продовжувати це свято ігрофікації.